I&U Group: без участі держави вирішити питання збитковості цукрової галузі не вийде

 

latifundist.com/

Аграрна симфонія! Цей симбіоз музики та агро ось уже 26 років на Кіровоградщині створює колишній музикант, а нині аграрій до мозку кісток Сергій Тарасов. В його управлінні величезний аграрний «кабріолет» — агрохолдинг I&U Group, до якого з року в рік додаються сучасні аксесуари. З останніх — унікальний для всієї Європи біогазовий завод, здатний переробляти будь-яку аграрну сировину. У планах компанії — нарощувати земельний банк, розвивати нові напрямки і тримати марку цукрозаводчиків. При цьому його турбує і доля сусідів-фермерів. Так почалася історія першого українського кооперативу. Словом, ніколи нудьгувати! Сергій Дмитрович пару років як відійшов від операційного управління і займається стратегією. Як і куди далі йде агрохолдинг? Про це в ексклюзивному інтерв'ю Latifundist.com розповів засновник агрохолдингу I&U Group Сергій Тарасов.

Ви запустили біогазовий завод. Розкажіть, як народилася ідея його створення? Які його потужності, в чому «родзинка»?

Завдання цього заводу — утилізація відходів виробництва в біогаз і паралельно отримання прибутку. Його потужність — 6 МВт. Щорічно біогазовий завод буде виробляти 48 180 МВт «зеленої» електроенергії. За оптимістичними розрахунками, завод вийде на повну проектну потужність (6 МВт) до 1 жовтня 2020 року. На власні цілі I&U Group буде споживати 8% виробленої «зеленої» енергії, а решта буде віддаватися в загальну енергомережу України. Залишки від виробництва біогазу будуть перероблятися на біодобрива: щорічно комплекс буде виробляти 10-12 тис. т твердих мінеральних добрив і 80,3 тис. т рідких добрив. Крім того, він істотно поліпшить екологічну ситуацію поблизу заводу і селища Капітанівка: сукупно будуть скорочені викиди CO2 на 18 тис. т за рік.

Проект реалізовувався спільно з ЄБРР. Я вдячний ЄБРР в особі віце-президента Алана Пію за довіру до нашої компанії і фінансову підтримку. Їх загальний курс на реалізацію екологічних проектів та енергозбереження допоміг нам запустити перший в Україні і в цілому в Європі унікальний біогазовий комплекс, який здатний переробляти будь-які біовідходи. При цьому економіка виробництва «зеленої» енергії відрізняється не занадто. Крім того, я хочу подякувати всім нашим партнерам: Фонду чистих технологій, компанії AAT Abwasser und Abfalltechnik GmbH, Formtec Spezialschalungs GmbH&Co, «НВП-фірма БУДІНЖСЕРВІС», «Газінтех», «Енерголюксмонтажу», «Цукроавтомату-ІНЖ», юридичній компанії ADER HABER, колективу «Новомиргородський цукор» і всім, хто разом із нами працював весь цей час.

Яка, за Вашими оцінками, окупність проекту з урахуванням чинника підписаного меморандуму між урядом і виробниками «зеленої» енергії?

Окупність заводу планувалася в межах 7 років. Але зараз ми бачимо ряд нових додаткових чинників, що впливають на економіку заводу, наприклад, посуха призведе до подорожчання головної сировини, необхідної для роботи заводу (силосу). Що стосується «зелених» тарифів: уряд підписував меморандум із виробниками, які використовують енергію сонця і вітру, а частка біоенергії в «зеленому кошику» невелика. Виробництво біогазу, на відміну від інших видів «зеленої» енергії, вимагає великих операційних витрат. Це треба чітко розуміти. Якщо держава частково їх не компенсує, тоді можуть бути погані наслідки. На біогазовому заводі просто так рубильник не ввімкнеш/вимкнеш — це ж мікробіологія, живі бактерії. Спробуй його запустити назад. Я думаю, що з часом уряд із розумінням поставиться до проблем «зеленої» енергії, тому що в розвиток напрямку український бізнес інвестував великі свої і позикові кошти. Угоди треба виконувати.

Чого ще не вистачає, щоб залучити інвестиції в країну?

Україні потрібні реформи. Бізнес не повинен знати прізвище глави податкової служби або генпрокурора. Запитайте на Заході кого завгодно: «Хто очолює податкову?» У відповідь нічого не почуєте.

Якщо чесний бізнес не буде знати прізвище начальника податкової адміністрації, всіх силовиків, а міністрів буде чути тільки в новинах — значить, у нього немає проблем. Тоді реформи можна назвати успішними.

Ви у вступному слові сказали, що завод — це частина великого 7-річного проекту компанії на суму €110 млн. Куди далі рухається I&U Group?

Біогазовий завод — це частина семирічного проекту. І ключове слово в його виробничій філософії — переробка відходів будь-якого аграрного виробництва. Унікальність даного заводу — це технологія, що дозволяє переробляти практично будь-який вид аграрної сировини, і виробничі показники не особливо будуть змінюватися. На старті завод працює на силосі. Подальше завдання — довести його частку до 7-10% на сировинний масі, а решту замінити відходами з іншого виробництва. Якого — поки не буду говорити.

Озвучте інвестиційні плани I&U Group.

Дуже важкий рік. Коли виїжджаю в поле, у мене серце кров'ю обливається від того, що я бачу. Швидше за все, багато агрокомпанії згорнуть інвестпрограми, тому що це питання виживання. Я думаю, що будуть великі касові розриви у багатьох, і їх потрібно буде чимось закривати. Тому всі заплановані на інвестиції гроші підуть на закриття операційних проблем. Ми — не виняток.

Тобто агробізнес поставить на паузу свої інвестиційні плани в масштабах України?

Як мінімум на рік інвестплани багатьох агрокомпаній поставлять на паузу. Це точно. Може бути інший варіант: реформи запустять, зміниться інвестиційний рейтинг країни і мультиплікатор, тоді більше інвестицій можна залучити, а значить — швидше завершити свої інвестпрограми. Але цей варіант вимагає проведення реформ.

Компанія I&U Group переважно займається рослинництвом (ключове — вирощування буряка), а потім вже йде переробка. Третій рік спостерігаємо збитки в цукровій галузі. Як можна виправити ситуацію в масштабах країни?

Є дві позиції. Перша — ліберальна: ринок все відрегулює — слабкі помруть, сильні виживуть, поділять ринок і будуть між собою домовлятися. Багато раніше так і вважали, але зараз в світі це рідкість.

Друга — за рахунок прибуткових напрямків підтримувати відстаючі, щоб як мінімум зберегти містоутворюючі підприємства в регіонах. Якщо держава соціально спрямована, то частину надприбутків вона віддає якраз на підтримку таких галузей, щоб в майбутньому застрахувати не тільки людей, а й себе, зокрема, від загрози неконтрольованого імпортозаміщення.

Тобто без участі держави вирішити це питання не вийде ніяк?

Так.

Мова про те, що в рамках існуючої системи держпідтримки треба виділити окремий напрямок, наприклад, потрібна держдотація на вирощування 1 га буряків?

Це повинен розробити уряд, а варіанти можуть бути різні. Наприклад, можна прив'язатися до гектару вирощування буряка, або ж до тонни виробленого цукру. Тут головне — бажання змінити ситуацію і зберегти галузь. Поки такого бажання немає. Якщо ви пам'ятаєте, то за радянських часів Україна виробляла 6 млн т цукру та експортувала його в Росію, Казахстан, Узбекистан. Зараз ситуація інша. Україні необхідно для внутрішнього споживання трохи більше мільйона тонн цукру, заводів залишилося дуже мало. Скільки реально виробляється цукру — 1,1-1,2 млн т — ніхто не знає, тому що немає нормальної статистики. Треба також розуміти, скільки потрібно заводів, що робити з тими заводами, що не впишуться в цей план перезавантаження.

У цій площині, до речі, часткова відповідь на питання: «А що треба робити з біогазовим заводом, якщо цукровий не потрібен?» Якщо цукровий завод помре без підтримки, то потрібно розвивати інший напрямок. Бізнес не може нести на собі довго ось ці збитки і вирішувати соціальні проблеми. Це не завдання бізнесу. Невигідно — закрили. А далі що? Потрібно замінити чимось іншим. Над цим ми і працюємо. І ще €70-80 млн в рамках цього семирічного проекту якраз і будуть спрямовані на відкриття паралельного виробництва, здатного швидко перепрофілюватися, якщо цукрова промисловість опуститься до мінімуму.

 Який урожай буряка очікує зібрати I&U Group і скільки виробити цукру?

У 2020 році в Україні посіяли 220 тис. га цукрових буряків. Буряка буде мало: рік важкий — зазвичай збираємо 50 т з 1 га буряків, але в цьому році буде значно менше. Через вітрові бурі я двічі пересівав 70% полів. Плюс нестача вологи. Витрати великі, тому великого врожаю не очікуємо. В інших по ринку те ж саме. У цілому по Україні очікують виробництво 1,1 млн т цукру, але я вважаю цей прогноз дуже оптимістичним.

Пройдемося по структурі продажів продукції. Яке у Вас співвідношення продажів на внутрішній ринок і на експорт?

На даний момент — 50/50. Не планую його змінювати. Всі зернові традиційно ми продаємо на експорт, оскільки знаходимося недалеко від порту. Цукор перестали експортувати, тому що дуже низькі світові ціни на цукор-сирець, продаємо тільки на внутрішній ринок.

Нещодавно був прийнятий закон про кооперацію. Знаємо, що Ви його підтримуєте. Чому?

Розвиток кооперації — це був перший наш спільний проект з ЄБРР. З того моменту ми тісно працюємо з банком. Я навіть придумав назву першому українському кооперативу — «Пуск».

Закон про кооперацію — правильний і трохи запізнілий документ. У всьому світі цей інструмент активно застосовують, а ми тільки підходимо до цього. Кооперація не порушить баланс конкуренції на ринку, а навпаки — зміцнить. Вона дозволить дрібним агровиробникам об'єднуватися і будувати свої переробні потужності. А далі за цим піде створення нових робочих місць, зростання сплати податків до бюджету, вирішення соціальних проблем у селі і все інше.

Чому Ви пішли в тему кооперативів, у Вас же на той момент було велике господарство?

Я вважаю себе патріотом, а значить, я повинен робити правильні речі для своєї країни. Ми уважно вивчили європейський досвід (зокрема, Португалії) і побачили, що кооперативи по суті справи багатші за своїх співзасновників. Кооперація — це шанс України виростити міцний малий і середній бізнес. А це важливо для зміцнення всього бізнес-середовища в країні. Не можна побудувати щастя в океані нещастя. Коли навколо бідні голодні селяни, то некомфортно всім. Коли вони об'єднаються, тоді і в цілому буде інша атмосфера на ринку. Кращий світовий досвід повинен бути компасом, а не якорем.

У наступному році українці, а через рік і юрособи отримають право купувати землю, але скористаються вони їм чи ні — велике питання в цій ситуації. По факту це недоринок, «кастрований». Чи поміняє його запуск у такому вигляді розстановку сил на українському ринку?

Так, ринок «кастрований». Це нонсенс. Не можна ж бути наполовину вагітним. Не можна було такий ринок взагалі робити. Що таке 100 га в одні руки? Цей пункт в'яже по руках і ногах всіх учасників. До мене приходить фермер, власник паю і пропонує: купи землю, а я вже купив 100 га. Він йде і продає іншим. І ось в цьому є проблема. Ринок повинен бути ринком, на шпагаті довго не вийде. Думаю, що до уряду і парламенту дійде, що земельні правила треба міняти, інакше ринок не полетить. Потрібно прибрати обмеження, які фактично призвели до «кастрації» ринку, в першу чергу — норму про 100 га в одні руки.

Потрібно також закінчити поширювати земельні міфи. Коли говорять про ринок землі, то політики накачують людей страхами і різними жахами. Хоча по суті справи ринок стосується дуже малої кількості людей: власників паїв та орендарів. Але міркують всі! Пропонують референдум провести, ввести французьку або ще якусь модель ринку землі, не розуміючи, що частка сільського господарства у ВВП будь-якої розвиненої економіки максимум 3%. При цьому в них існують величезні дотації виробнику і все сільське господарство працює на внутрішнє машинобудування, хімічне виробництво... І з цією ось продукції з доданою вартістю агросектор потім дотують. У нас же інша історія: агросектор — 12%, але ми не можемо при цьому дозволити собі дотувати сільське господарство. Можливо, настав час визнати, що ми не можемо дотувати агросектор, і тоді зняти всі обмеження на ринку землі. Так буде чесно.

А які господарства, на Ваш погляд, найбільш ефективні сьогодні?

Взагалі найефективніші господарства в Україні розміром по 3-5 тис. га.

«Куркуль»?

А що поганого в слові «куркуль»? Це роботяга, який годував країну. Пролетарі забрали все і розвалили. А куркулі поїхали в Аргентину, Австралію, Канаду і там успішно розвивалися, створювали українські діаспори, які сьогодні допомагають країні. Ще тоді треба було провести індустріалізацію країни.

Україна на аграрному шляху вже втратила свій шанс на успіх? Або шанс на ривок зберігається?

Знову-таки треба якомога швидше піти від міфів. Розповіді, що у нас найкраща земля, найродючіші чорноземи, — це міфи від політиків. Насправді Україна без меліорації не збудує успішного сільського господарства. Тому що сільськогосподарські ризики у нас дуже високі. Ми пережили посуху в 2017 році, а раніше вони траплялися раз в 10, 8, 5, а тепер на третій рік. І кожна посуха все жорсткіше і жорсткіше. Перерви між опадами все більші і більші. У цих умовах без меліорації весь Південь і Центр України буде постійно горіти. Одеса, Миколаїв, Херсон, південь Кіровограда без меліорації нічого не збиратимуть. Проблему потрібно вирішувати. Люди будуть розорятися. Вони не будуть займатися сільським господарством вже в недалекій перспективі.

Як виправити ситуацію?

У Радянському Союзі була побудована зрошувальна система. Але втрати води по каналах — 50%. Тому вона не годиться, дорого дуже. Щоб південь України не перетворився на пустелю, необхідно виконувати прийняту програму меліорації і створити окремий комітет при МЕРТ або ж Міністерство меліорації. Цей виклик розуміє ЄБРР і ЄІБ. Думаю, вони також зацікавлені допомогти Україні реалізувати ці масштабні проекти. Потрібна, як і в усьому іншому, політична воля і конкретне рішення.

Чи буде компанія викуповувати свій земельний 50-тисячний банк і нарощувати його далі?

В управлінні компанії на сьогоднішній день до 50 тис. га. Чи буду нарощувати? Мені б хотілося збільшити земельний банк навколо цукрового заводу. І так, я буду купувати землю, тому що це необхідний виробничий актив. Якщо не я, то його хтось інший купить.

Я прихильник того, що межа земельного банку в Україні повинна бути 50 тис. га. Це дозволить, наприклад, цукровому заводу працювати і давати робочі місця людям в окрузі.

Ви в ринку практично як наша Україна - 29 років. З яким одним словом ця тридцятка у Вас асоціюється?

Поки ми сировинна держава — це погано. Але, слава Богу, ми їмо свій хліб. Далі потрібно створити такі умови, щоб пішли інвестори і створювали вже більш складні речі з доданою вартістю.

 Що Вас в принципі мотивує йти вперед?

Це моє життя, мені це цікаво, я це люблю, я цим живу. Під час відкриття заводу я пережив величезне задоволення і щастя. Це те, що залишиться, про це будуть говорити, цим я можу пишатися.


388