«Цукрова імперія» Терещенків

 

(За матеріалами журналу «Цукровий бізнес»», №1, червень 2017 р.).

Протягом семи десятиліть нас переконували, що Терещенки — багаті цукрозаводчики, експлуататори трудового народу. Проте, нині ми маємо можливість переглянути роль цієї сім’ї у контексті історії. Зародження цукрової галузі в Російській імперії припадає на середину ХІХ століття, коли стали з’являтися перші вітчизняні цукрозаводи. Серед цукровиробників провідне місце займає рід Терещенків, що дав Україні та Російській імперії не тільки найпотужніших підприємців, але й людей, що проявили свої таланти в багатьох сферах суспільного та культурного життя.

Зародження «імперії» Терещенків

Терещенки — українські промисловці, землевласники та меценати ХІХ — початку ХХ століття. Старовинний рід походить з козаків м. Глухова (нині Сумська область). На своїх підприємствах вони створювали зразкові умови для роботи й життя своїх робітників. Крім того, не в останню чергу, в коло занять членів родини входила благодійна та громадська діяльність.

Скасування кріпосного права в 1861 році сприяло тому, що Артемій Якович і його сини Нікола та Федір почали орендувати й скуповувати польські поміщицькі маєтки з цукроварнями на Правобережній Україні, модернізуючи їх для виробництва цукру. За кілька років вони мали більше десяти цукрових заводів.

Діяльність братів Терещенків дала основу для визначення в родинному гербі девізу: «Прагнення до суспільної користі». Артемій Терещенко та його сини представляли свою продукцію на найпрестижніших промислових виставках Європи. З усієї уславленої династії успішних промисловців особливо варто відзначити трьох її представників: Ніколи Артемійовича Терещенка, його брата Федора Артемійовича та сина Ніколи, Івана Ніколовича Терещенка. Та, мабуть, варто надати пріоритет саме Ніколі.

Ніколу Терещенка недарма називали «цукровим королем». Йому належали найбільші та найпродуктивніші рафінадні заводи Російської імперії. Свою промислову та комерційну діяльність Нікола Артемійович почав спільно з братами, маючи спочатку незначний капітал. Та енергія й заповзятливість дали йому можливість швидко розширити свою справу і сформувати багатомільйонний капітал.

Саме завдяки таким людям Російська імперія на початку ХХ століття стрімко увірвалася до п’ятірки найрозвинутіших промислових держав світу. В той час на Чернігівщині головним центром у модернізації старих та спорудженні нових цукрозаводів була саме торгова фірма Терещенків.

Молодий підприємець, Нікола Артемійович Терещенко став власником цукрозаводів по всій Наддніпрянщині та прилеглих територіях Російської імперії.

Після смерті Ніколи Артемійовича, в 1909 році, вдячні глухівчани спорудили своєму земляку пам’ятник, який після 1917 року був зруйнований більшовиками. 

«Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків»

У 1870 році Терещенки заснували «Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків» з початковим капіталом у 3 млн крб (6 млн грн), який до 1900 року досяг 8 млн крб (16 млн грн). На той час у розпорядженні об’єднання було 5 заводів: власні рафінадні та орендований. Це було суто сімейне акціонерне товариство — засновники об’єднання стали його директорами.

Цукор продавали не лише на внутрішньому ринку, а й експортували. У 1900 році товарообіг товариства становив 12 млн крб (24 млн грн), а його заводи виробили близько 2,5 млн пудів (40 тис. т) цукру-піску та рафінаду. Найбільший цукровий завод — Михайлівський — випустив рафінаду і патоки на суму близько 3 млн крб (6 млн грн). Наприкінці ХІХ ст., за розмірами готової продукції й основним капіталом, Товариство братів Терещенків було найбільшим у цукровій галузі країни.

Цукрові заводи Терещенків виробляли 10% загальноросійського цукру

На початку ХХ ст. родина Терещенків мала в своєму розпорядженні 11 цукрозаводів – 9 власних та 2 орендованих, які виробляли 9–10% загальноросійського цукру. Якщо в 1899-1900 роках виробництво на всіх заводах Російської імперії становило 48,452 млн пудів (775,2 тис. т) цукру, то на підприємствах Терещенків — близько 4,5 млн пудів (72 тис. т). У 1910 році обсяг продукції на заводах досяг 6,6 млн пудів (105,6 тис. т), а її вартість оцінювалася в 27,7 млн крб (55,4 млн грн).

На початку ХХ ст. родині Терещенків належали вже понад 200 тис. десятин (218 тис. га) землі, цукрові та лісопильні заводи, суконна фабрика, спиртові заводи.

Господарства Терещенків були зразковими для інших аграріїв. Їх володіння базувалися на застосуванні праці найманих робітників і власному володінні знаряддями праці. Про якість продукції підприємств родини можна судити з численних нагород, якими були відзначені її представники на всеросійських та закордонних виставках.

У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі продукція підприємств Ніколи Артемійовича отримала вищу нагороду за відмінну якість цукру-піску.

Рід Терещенків залишив про себе добру пам’ять

Династія талановитих підприємців та організаторів цукрового виробництва, Терещенків, відіграла значну роль в економічному житті України другої половини XIX — початку XX ст.

Добру пам’ять Терещенки залишили по собі у рідному Глухові. На їх пожертви побудовано ремісниче училище, гімназії та педагогічний інститут. Особливу увагу Нікола Артемійович приділяв благодійним справам — допомагав дитячим притулкам, міській лікарні та ув’язненим. Видатним пам’ятником міста є Трьоханастасіївська церква, побудована на кошти братів Ніколи та Федора Терещенків у1885-1893 рр. як родинна усипальниця.

Облаштувавши рідне місто, Терещенки взялися за Київ. Завдяки старанням цієї родини українська столиця має багаті зібрання картин та витворів мистецтва у чотирьох музеях. Три з них займають будинки, які належали відомій родині, а четвертий споруджений на їх кошти.

Протягом життя Нікола Артемійович віддав на суспільні потреби близько 5 млн крб та майже половину із них — Києву.

Ніхто не зробив для розбудови Києва так багато, як родина Терещенків — лікарні, церкви, гімназії, музеї, театри, притулки для дітей. Терещенки побудували безкоштовну лікарню «Охматдит», при якій був створений фонд, що фінансово допомагав хворим. При цьому, благодійністю родина займалася за власним бажанням.

Нащадки дому Терещенків нині проживають в країнах Західної Європи й Америки та зрідка приїжджають на батьківщину своїх предків. Української, рідної мови для патріархів їхнього роду, вони не пам’ятають. Однак, сьогодні вони пишаються прекрасними особняками й музейними зібраннями, що залишилися Києву від їхніх предків.


16919