«Цукрова династія» братів Бродських

 

 

(За матеріалами журналу «Цукровий бізнес»», №2 (4), травень 2018 р.).

В Україні підприємництво XVIII-XIX століть мало одну яскраво виражену рису – бізнес розвивався цілими династіями та протягом декількох поколінь передавався від батька до сина. Завдяки такій системі сімейні фірми продовжували своє успішне існування незалежно від того, хто стоїть біля керма. Діти, народжені у сім'ях спадкових промисловців, купців чи цукрозаводчиків, із самого дитинства знали чим будуть займатися у майбутньому та готувалися до цього, здобуваючи освіту та необхідні навички. Наприклад, сім'я Бродських зуміла створити та розвинути цілу цукрову імперію, до складу якої входили 13 заводів

Зародження династії майбутніх цукрозаводчиків

Біля витоків династії майбутніх цукрозаводчиків стояв Меїр Шор – виходець із міста Броди, що знаходиться на території нинішньої Львівської області. Пізніше він перебрався у місто Златопіль, Київської губернії, де одружився і взяв подвійне прізвище Бродський-Шор на честь свого рідного краю. Він займався комерцією і до старості заробив непоганий на той час  капітал, який розділив між своїми п'ятьма синами. Так, Ізраїль Бродський отримав 40 тис. руб. спадщини, які вирішив вкласти у свою справу. Правда, на перших порах він мало не прогорів, втративши значну частину капіталу, але знайшов підтримку в особі графа Бобринського – іменитого цукрозаводчика та бізнесмена, який на той час уже був володарем значних статків. Бродський навчався всьому у графа, був частим гостем на його заводах.

Правильний підхід

Разом із князем Петром Лопухіним, внучатим племінником князя Потьомкіна, Ізраїль Бродський викупив збитковий і занепалий Лебединський цукровий завод, переобладнав його та почав виробляти цукор-рафінад, так як він був популярним і затребуваним продуктом серед споживачів.

Через вісім років завод перейшов у повну власність Ізраїля Бродського. Він інвестував значні кошти в його розвиток і вдосконалення обладнання. У результаті, за порівняно невеликий проміжок часу, завод наростив щорічне виробництво цукру з 10 тис. пудів (164 т) до одного мільйона пудів (16,4 тис. т).

Згодом Ізраїль Маркович придбав Одеський цукровий завод. У  1873 році він створює Олександрівське товариство цукрових заводів – перший російський промисловий концерн, що об'єднав 10 пісочних та 3 рафінадних заводів із сукупним капіталом у 20 млн руб., що виробляли цукор-пісок. У цілому, вони щорічно виробляли 2 млн пудів цукру-піску (32,8 т) і 5 млн пудів рафінаду (близько 82 т). Окрім комерційної діяльності Ізраїль Бродський, як і багато інших підприємців, направляв значні кошти на благодійні цілі.

Так, у рідному Златополі на його гроші було збудовано лікарню і будинок престарілих. У Києві, куди він згодом переїхав, меценат збудував єврейську лікарню, заклавши таким чином основу сучасної Київської обласної лікарні. Лікування і ліки в установі були безкоштовними. Крім того, Ізраїль Бродський виділив близько 40 тис. руб. на будівництво ремісничого училища для дітей з бідних сімей, надавав допомогу багатьом християнським і єврейським громадам та організаціям.

Помер Ізраїль Маркович Бродський у вересні 1888 року.

Нова віха розвитку

Справа Ізраїля Бродського перейшла до його синів – Соломона, Лева та Лазаря. Як стверджують історики, Соломон був дуже обдарованою людиною, але страждав від психічного захворювання і змушений був більшу частину свого життя проводити у лікарнях.

Лев володів непоганою хваткою, але більше цікавився промисловістю, ніж фінансовою діяльністю. До того ж, він був любителем азартних ігор і жінок. Лазар же активно переймав досвід видатних виробників цукру та досить швидко став одним із найбільших підприємців цукрової індустрії.

Лазар Ізраїльович був одним з ініціаторів створення Всеросійського товариства цукрозаводчиків, на базі якого функціонували дослідні поля для проведення фундаментальних досліджень в області технології вирощування цукрових буряків. Вдалі розробки впроваджувалися у виробництво. Також підприємець виношував ідею про відкриття Інституту цукрової промисловості та буряківництва, створив Синдикат цукровиків і Синдикат рафінерів.

Цікаво, що крім цукрової справи, Лазар Бродський володів активами і в інших сферах бізнесу. Він був членом ради Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, засновником і головою правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках, директором Київського товариства водопостачання, директором-розпорядником Товариства борошномельного парового млина, членом ради Товариства взаємного кредиту, власником або пайовиком Хамовницького пивоварного заводу (Москва), соляних промислів у районі Одеси, вугільних шахт у Катеринославській губернії, а також більш ніж 35 тис. десятин землі.

За свої заслуги Лазар Бродський був нагороджений численними орденами та нагородами. Помер бізнесмен і меценат у вересні 1904 року під час відпочинку у Швейцарії.

Після його смерті управлінням зайнявся його брат – Лев Бродський. Він очолив Олександрівське товариство, а в 1911 році став статським радником. У 1908 році створив казино «Конкордія». Через чотири роки прийняв рішення відійти від справ і продав свій пай.

Проте, за час роботи він вклав чималу суму (близько 2 млн руб.) у благодійність. Помер Лев Бродський у 1923 році в Парижі.

«Цукрова імперія» династії Бродських була спершу «соціалізована», а потім одержавлена більшовиками.

 


2890