Буряковий довгоносик: життєвий цикл, екологічний та регіональний контроль, масове виловлювання (частина 2)

 

За матеріалами наукової статті на тему «Буряковий довгоносик: життєвий цикл, екологічний та регіональний контроль за допомогою масового виловлювання» («The sugar beet weevil: life cycle, ecology and area wide control by mass trapping») Факультету сільського господарства Загребського університету, Хорватія, 2016 рік.

Моніторинг, прогноз та контроль

Прогнозування забезпечує основу для успішної організації та проведення всіх профілактичних та лікувальних заходів щодо захисту посівів та боротьби зі шкідниками. Прогнозуються терміни, місце розташування, інтенсивність, подальший розвиток, а також ступінь завданої шкоди. Для прогнозу популяції шкідників необхідно зібрати дані про метеорологічні, біологічні та екологічні характеристики шкідника, фенологію господаря, бур’янів та типу ґрунту. Прогнози можуть бути позитивними чи негативними. Позитивний прогноз дає інформацію про відсутність шкідників та їх шкоди. Багаторічні прогнози містять дані, пов'язані з рівнем, за яким можна очікувати коливання поширення, а також дані про чисельність шкідників.

Довгострокове прогнозування дорослих довгоносиків визначає появу очікуваного збільшення чисельності популяції шкідників та ймовірних втрат внаслідок їх навали. Довгострокові прогнози можна робити влітку на основі аналізованих погодних умов весни. Остаточний довгостроковий прогноз виходить восени на основі даних про щільність зимуючих дорослих довгоносиків, які визначаються ґрунтовими дослідженнями на бурякових полях. Старі бурякові поля обстежують шляхом викопування ям розміром 50 × 50 × 50 см наприкінці літа або на початку осені. Викопаний ґрунт досліджують на наявність довгоносиків. Наприкінці зими та ранньою весною проводиться повторне обстеження ґрунту. Окрім довгострокового (основного) прогнозу, на початку сезону, як правило, проводиться додатковий прогноз. Потім дані вивчаються за кількістю шкідників, виявлених в кінці весни та на початку осені.

Короткостроковий прогноз стосується кількості зимуючих шкідників, які були виявлені в ґрунті. Цей спосіб прогнозування ґрунтується на даних про відстань між минулорічними та новими полями цукрових буряків, міграції шкідників на щойно засіяні бурякові поля, свідчення про пошкодження рослин та стадії їх розвитку, кількість довгоносиків на бурякових полях та погодні умови в період із квітня по травень. Короткострокові прогнози є більш точними, оскільки вони дають точний прогноз на період до двадцяти днів. Вони сигналізують про те, де і коли потрібно застосовувати методи захисту навколишнього середовища для досягнення оптимальних результатів. Відбір проб для складання короткострокових прогнозів відбувається в момент, коли довгоносики піднімаються на поверхню ґрунту. У цей час найкраще визначати динаміку міграції шкідників шляхом ґрунтових досліджень. Чим більший зразок ґрунту, тим точніші дані. Прогнози дають картину поширеності шкідників, з якої ми можемо передбачити їх рух, тим самим полегшуючи доступ до захисних заходів. Дуже важливими є взаємозв'язок між старими і новими полями цукрових буряків та їх віддаленість один від одного. Додаткові огляди ґрунтів та рослинних залишків можна проводити протягом вегетаційного сезону, з вивченням надземних та підземних частин рослин.

а) Порогові рівні боротьби з буряковими довгоносиками

У боротьбі зі шкідником окрім його популяції важливими також є погодні умови. Холодною весною та дуже вологими умовами після проростання та появи сходів навряд чи можна побачити масові навали шкідника. На старих бурякових полях критична кількість бурякових довгоносиків — один дорослий довгоносик/м2. На молодих посівах, залежно від стадії розвитку рослин, цей поріг складає 0,1-0,3 довгоносика/м2 (що становить 1 млрд довгоносиків на гектар). До фази перших двох справжніх листків поріг становить 0,1 довгоносиків/м2. Період розвитку перших листочків є найважливішим, так як у цей час довгоносики, як правило, завдають найбільшої шкоди рослинам. На пізніх стадіях розвитку буряка, починаючи з фази чотирьох листочків, довгоносик не завдає значної економічної шкоди, тому поріг збільшується до 0,3 довгоносиків/м2. Звичайно, порогове значення залежить від відстані між старим та новим буряковими полями, погодних умов під час появи сходів та стадії розвитку рослин.

b) Агротехнічні заходи боротьби зі шкідниками

Боротьба зі шкідниками здійснюється за допомогою ряду агротехнічних, біологічних, механічних та хімічних заходів. Реалізацію цих заходів слід розпочинати на тих полях, де цукрові буряки вирощувалися минулого року, і продовжувати на полях, де зараз вирощуються буряки. На минулорічних полях цукрових буряків придушення дорослих особин є першочерговим завданням, оскільки це перешкоджатиме переміщенню шкідників на інші поля, де вони завдають найбільшої шкоди під час появи сходів буряків. У якості лікувальних заходів застосовують інсектициди на молодих буряках, щоб запобігти живлення дорослих шкідників, а отже, їх розмноження та відкладання яєць.

Першим кроком у боротьбі зі шкідниками є ефективне впровадження агроекологічних принципів. Деякі агротехнічні заходи можуть перешкоджати нападам шкідників. Практика передбачає проведення посівної озимих культур після цукрових буряків. Крім того, плануючи структуру посівної площі, слід враховувати відстань між полями цукрових буряків врожаю попереднього та поточного року, так як шкідники заселяють нові поля, що знаходяться в межах 100 м від минулорічного бурякового поля. Нові поля цукрових буряків, які знаходяться далеко від минулорічних полів на відстані більше ніж 1 тис. м, суттєво не пошкоджуються.

Посів слід проводити якомога раніше, так як деякі дослідники вказують на зменшення шкоди під час ранньої сівби. Якщо рослини досягають стадії справжнього листка перед нападом шкідника, шкідники завдають меншої шкоди, а ріст рослин залишається незмінним. Систематично проведена рання посівна впливає на одночасну рівномірну появу сходів на всіх ділянках, що сприяє зменшенню нападів шкідників. Із 1931 року в Славонії пізня посівна вважалася причиною інтенсивних нападів та серйозної шкоди від довгоносиків. Кількість посіяного насіння також може сприяти захисту рослин. На ділянках із великою густотою посіву насіння можна висівати більш щільно з проміжком 10 см між рядками. Коли нове бурякове поле знаходиться не далеко від минулорічного поля, рекомендується більш щільний висів насіння по всій довжині поля. Коли культивовані рослини досягають стадії змикання рядків, шкідники залишають поле, незалежно від того, чи завершено закладання яєць.

При надходженні в ґрунт рідке азотне добриво негативно впливає на розвиток личинок шкідників. Токсичний вплив адсорбованого аміаку (пов'язаного з колоїдною системою мінеральних та органічних компонентів ґрунту) відбивається на підвищеному газообміні та зниженому рівні жирів, які погіршують фізіологічний стан личинок. Внесення рідкого аміаку призвело до зменшення чисельності личинок у 8-22 разів. Наведені дані стосуються глинистого ґрунту, такого як чорнозем, тоді як легкі піщані ґрунти не виявили задовільних результатів. Частина популяції шкідників (яка перебуває в діапаузі протягом двох років) після виходу з ґрунту живиться рослинами, які в основному є представниками родин Лободові (Chenopodiaceae) та Амарантові (Amaranthaceae). Знищення бур’янів, особливо Chenopodiaceae, зменшує кількість шкідників на культивованих рослинах і може знижувати плодючість самок.

Міжрядний обробіток ґрунту та підрізання рослин після періоду яйцекладки також можуть зменшити кількість шкідників. Міжрядний обробіток ґрунту можна проводити під час розвитку личинок та лялечок. Таким чином личинки виводяться на поверхню ґрунту і деякі з них гинуть через перегрівання (пряма дія сонячних променів), а інших знищують природні вороги. Міжрядний обробіток ґрунту може знищити до 86% популяції довгоносика, а розпушування ґрунту під час яйцекладки сприяє висушуванню яєць.

Усі культурні практики, що сприяють більш швидкому та кращому розвитку цукрових буряків (заходи, що стимулюють накопичення води в ґрунті, правильне внесення азоту, відбір обробленого насіння, проведення ранньої посівної, збільшення густоти посіву по краях полів, боротьбу з бур’янами, зрошення полів у квітні-травні та міжрядний обробіток ґрунту), також сприяють захисту рослин від шкідників.

с) Механіко-хімічні заходи боротьби з довгоносиками

Якщо обстеження ґрунту восени виявляє велику кількість популяцій, рекомендується викопати канали-пастки навколо минулорічних полів цукрових буряків. Вчасні траншеї мають здатність своєчасно контролювати 80-90% популяції дорослих комах. Канали викопують глибиною 25-30 см і завширшки 3-18 см, залежно від інструментів викопування. Стіни каналу повинні бути строго вертикальними, оскільки тільки в цьому випадку доросла особина не зможе вибратися з нього. У Східній Європі ці траншеї викопувались переважно за допомогою плугів із ручною обробкою стін.

Рис. 7. Канали-пастки

Дно каналу неодноразово оброблялося пиловими з’єднаннями (на основі фенітротіону, матілпаратіону або ліндану), гранульованими інсектицидами (на основі форату, фенітротіону, з’єднання фенітротіону з лінданом), а також стелили солому, оброблену контактними інсектицидами. Описаний захід має ефект лише в більш холодні періоди до початку вильоту шкідника.

d) Хімічні заходи боротьби з довгоносиками

Придушення шкідників цукрових буряків інсектицидами здійснюється шляхом насіннєвої обробки, внесення інсектицидів у ґрунт та обробки посівів під час нападу шкідників (зазвичай на стадіях сім’ядолі до перших листочків). Боротьба зі шкідниками в основному базується на застосуванні інсектицидів. Хлоровані вуглеводи, фосфорорганічні (ФО) інсектициди та піретроїди (П), у поєднанні з інсектицидами на основі органічних сполук фосфору, використовувалися з різною ймовірністю успішного результату. У зв’язку з прийняттям законодавства ЄС про пестициди, за останні десять років кількість активних інгредієнтів, дозволених для боротьби з буряковим довгоносиком у Хорватії, зменшилася. У даний час для боротьби з буряковим довгоносиком дозволено три інсектициди на основі чотирьох активних інгредієнтів: лямбдацихалотрину (Карате Зеон, Сингента), поєднання хлорпірифосу та циперметрину (Хроморел-Д, Агріфар) та ацетаміприду (Моспілан, Ніппон). Дозволені діючі речовини належать до групи фосфорорганічних (ФО) інсектицидів (хлорпірифос), піретроїдів (лямбдацихалотрин та циперметрин) та неонікотиноїдів (ацетаміприд). У майбутньому Європейський Союз має намір обмежити використання всіх цих інсектицидів. Через специфічну морфологічну структуру довгоносиків, хорошу живильну здатність та малу площу листя рослин під час застосування інсектицидів, навіть дозволені інсектициди можуть показати дуже погані результати та вимагатимуть повторної обробки. Така практика не відповідає ні принципам інтегрованої боротьби зі шкідниками (ІБШ), ні раціональному використанню пестицидів у сучасному сільському господарстві. Через низьку ефективність та малу кількість доступних діючих речовин для боротьби з буряковим довгоносиком цей шкідник може стати обмежуючим фактором для галузі виробництва цукрових буряків. Ці факти зумовили необхідність розробки системи заходів, які забезпечували б оптимальний захист сільськогосподарських культур відповідно до принципів інтегрованої боротьби зі шкідниками (ІБШ). Розробляючи таку систему, хімічні заходи залишаються основою контролю та, ймовірно, залишаться таким в найближчому майбутньому. Саме тому важливо знайти нові інсектицидні сполуки, які можна використовувати для боротьби з буряковим довгоносиком. Дослідження, проведені в 2016 році, доводять, що спіносад є хорошим варіантом і його слід запровадити для захисту цукрових буряків від довгоносиків. У лабораторних дослідженнях доза 96 г/га показала хорошу ефективність, але для визначення рекомендованої дози необхідні подальші польові випробування. Використання спіносаду проти бурякового довгоносика може відповідати принципам IБШ, оскільки спіносад має унікальний спосіб дії та низьку токсичність для нецільових організмів (включаючи багато корисних членистоногих), що робить його відмінним інструментом для боротьби з різними шкідливими комахами. Багато авторів згадували бінарні суміші інсектицидів як стратегічний засіб у захисті цукрових буряків від довгоносиків. За даними Вуковича та ін., хлорпірифос або циперметрин можуть бути хорошими варіантами для сумішей. Дослідження 2016 року показали, що спіносад також може використовуватися в сумішах, і ця можливість має бути додатково досліджена.

Біологічний контроль та біотехнічні заходи

Раніше для виловлювання довгоносиків використовували домашніх тварин, таких як індиків та курчат. Сьогодні вони є природними ворогами шкідника. Дослідження Богданова (1961) показало 56-85% смертності личинок та лялечок після використання мікробних інсектицидів на основі ентомопатогенних грибів. Продовження досліджень мікробних інсектицидів (також на основі грибів Beauveria bassiana) сприяло смертності на 92-100% після 12 днів обробок у лабораторних умовах. У польових умовах показник смертності склав 74%. У роки сильної навали ентомопатогенні гриби-шкідники, що належать до родів Metarhizium Sorokīn, Beauveria та Tarichium Cohn, можуть збільшити смертність шкідників на чутливих стадіях. Застосовуючи ентомопатогенні гриби з додаванням сублетальних доз інсектицидів можна досягти скорочення кількості личинок на 85%.

Нематода родів Steinernema та Heterorhabditis (рабдітіда) є патогеном для багатьох видів комах. Разом із симбіотичними бактеріями родів Xenorhabdus та Photorhabdus нематоди були використані в дослідженні захисту цукрових буряків від довгоносика. Ці організми мають короткий життєвий цикл, широкий спектр дії (місцевий сорт) та можуть витримувати несприятливі умови, включаючи температуру 30°C. У районі Анкари, Туреччина, були виділені нематоди Steinernema feltiae, Steinernema weiseri та N. Bacteriophora. Нематоди, вирощені в симбіозі з бактеріями Xenorhabdus і Photorhabdus, на третій стадії розвитку були заражені личинками шкідників. Після проникнення в шкідника нематода виділяє бактерії. Через два дні після зараження збільшилася смертність личинок під впливом метаболічних токсинів, що виділяються цими бактеріями. Автори дійшли висновку, що можна використовувати цю модель для боротьби з комахами на різних глибинах ґрунту (5-20 см) та при різній температурі ґрунту (5-25°С). Хоча всі дослідження проводилися в лабораторних умовах, ці та подібні методи біологічної боротьби зі шкідниками мають і матимуть у майбутньому велике значення в польових умовах.

Вчені з Угорщини створили агрегаційний феромон для бурякового довгоносика. У своїй роботі вони встановили ефективність розроблених пасток і визначили точну суміш компонентів, які будуть використовуватися як чутливі та потужні інструменти для виловлювання довгоносиків. За допомогою пасток, що містять феромон, шкідники залітають в ящики і фізично вивозяться з полів. Приманки розміщуються на «старому» буряковому полі  (30 пасток/га) на відстані 20-30 м.

Регіональний захист рослин від шкідників

Класична інтегрована боротьба зі шкідниками (ІБШ), спрямована на боротьбу зі шкідниками шляхом інтеграції біологічних, культурних, фізичних та хімічних засобів таким чином, щоб мінімізувати економічні, фізіологічні та екологічні ризики, залишається домінуючою парадигмою у боротьбі зі шкідниками останні 50 років. Регіональний захист — це форма ІБШ, спрямована на зменшення популяції шкідників на певній території нижче біологічного порогу шкодочинності. За даними Классена, регіональна боротьба зі шкідниками передбачає інтеграцію різних захисних тактик проти цілої популяції комах-шкідників у межах географічно визначеного регіону. Метою цієї програми є довгострокове вирішення проблеми, на відміну від індивідуального контролю, який охоплює значно меншу територію з короткочасним усуненням збитків. Це — організована система боротьби зі шкідниками, в якій виробники подібних чи однакових культур об'єднуються та спільно працюють на великих територіях. Поняття площі в терміні «велика територія» позначає територію, заселену шкідниками. Цей вид боротьби зі шкідниками працює на випередження, оскільки застосовується до того, як популяція шкідників досягне згубного рівня та спрямований на захист сільського господарства та/або здоров'я людей на цілій території. Площа не обмежується виключно захистом основних вирощуваних культур. Контроль часто обумовлюється окремою організацією, яка поєднує планування та виконання програми. Така організація повинна узгоджувати план використання вузькоспеціалізованих технологій для отримання точної інформації щодо швидкості та напрямку руху шкідників, комп’ютерних програм, які прогнозують зміни популяцій комах на основі біологічних параметрів, систематичний підхід до ідентифікації та активізації природних ворогів та генетичний аналіз, який запобігає розвитку стійкості у шкідників. Крім того, регіональний захист заохочує використання таких методів, як стерилізація комах, які не ефективні в певних заходах боротьби, для вирішення проблеми в цілому.

Наукові основи та принципи

Інтегрована боротьба зі шкідниками (ІБШ) пропонує стратегічний підхід до вирішення проблеми шкідників в екосистемі, захищаючи здоров'я людей та навколишнє середовище. Більше половини країн світу зі стабільним сільським господарством проводять національну політику ІБШ. Принципи інтегрованої боротьби зі шкідниками включають виробництво сільськогосподарської продукції за максимально можливим біологічним підходом. Хімічні речовини виправдані, якщо їх використання є неминучим, економічно та екологічно виправданим. Регіональний захист забезпечує довгострокові рішення на всій території його застосування, метою якого є зменшення популяцій шкідників.

У вересні 1992 року NAPPO (Північноамериканська організація захисту рослин) представила пропозицію під назвою «Регіональна боротьба зі шкідниками», програми якої повинні: (І) проводитися на великій території, (ІІ) координуватися організацією, а не окремими виробниками, (ІІІ) може включати знищення шкідників, якщо це практично і доступно, але повинне зосереджуватися на зменшенні популяцій шкідників; та (ІV) включати обов'язковий компонент для забезпечення успіху проекту в межах великого географічного регіону, оскільки добровільні програми історично не забезпечували бажаний рівень контролю популяції шкідників. У регіональній боротьбі зі шкідниками від напівхімічних способів боротьби до контролю методом дезорієнтації самців метод стерилізації комах (МСК), який заманює та вбиває цільову систему та маніпулює природними ворогами, не одноразово застосовувався для масового виловлювання. Цей спосіб передбачає щільне розміщення пасток на даній ділянці, щоб фізично виловити якнайбільше шкідників, перш ніж вони зможуть розмножуватися. При масовому виловлюванні з використанням спеціальних синтетичних хімічних приманок феромони та атрактанти заманюють комах у пастки, де вони гинуть. Масове виловлювання за допомогою феромонних пасток є одним із старих підходів прямого контролю комах для придушення та викорінення популяції.

Регіональні методи придушення шкідників

Підхід інтегрованої боротьби зі шкідниками (ІБШ) передбачає низку оцінок, рішень та контролю шкідників. На практиці ІБШ потребує чотирьох етапний прийом. Перший крок — встановити поріг дії, тобто точку, в якій популяції шкідників або умови навколишнього середовища вказують на необхідність застосування боротьби зі шкідниками. Поява шкідника не обов’язково вказує на необхідність його придушення. Рівень, на якому шкідник завдає економічної шкоди, є критичною точкою, з якої виробник починає приймати рішення щодо подальшої боротьби з ним. За останні десятиліття важливість підходу «загальної боротьби зі шкідниками» значною мірою збільшилася для багатьох шкідників і зараз загальновизнано, що регіональна боротьба зі шкідниками в багатьох випадках призводить до набагато кращих результатів, особливо, для летючих комах. Після відстеження та ідентифікації, коли порогові рівні вказують на необхідність боротьби зі шкідниками, а профілактичні методи вже не ефективні чи не доступні, програми IБШ оцінюють правильний метод боротьби як за ефективністю, так і за ризиком. Першим обирається менш ризикований, але ефективний спосіб боротьба зі шкідниками. Спочатку застосовуються високоцільові хімічні речовини (феромони для порушення спаровування шкідників) або механічний контроль (виловлювання або прополювання). Якщо це не допомагає досягти цільової мети, а шкідники все-таки завдають шкоди, за програмою ІБШ починається обприскування інсектицидами. У крайньому випадку застосовується широкозахватне безштангове обприскування неспецифічними пестицидами. Залежно від природи шкідників підхід регіональної боротьби включає декілька технологій:

  1. Традиційний біологічний контроль — використання паразитів, паразитоїдів, хижаків, збудників хвороб, конкурентів та інших корисних організмів для зменшення негативного впливу шкідників, що може втілювати в собі тактику біологічного збереження.
  2. Біологічно заснований (біораціональний) контроль —застосування біологічних базових методів (гормони, антиметаболіти, засоби, що стримують живлення, репеленти, феромон та алелохімічні (напівхімічні) та інших природних хімічних речовин, атракцидних сполук, пасток, автоцидних методів, методу стерилізації комах);.
  3. Стійкість господаря — вирощування стійких до шкідників культур та застосування селекційних досягнень, у тому числі ГМ-рослин та тварин, стійких до шкідників.
  4. Агротехнічні прийоми — застосування таких тактик, як сівозміна, проміжні культури, підготовка ґрунту до посівної, покривні культури або мульчування, зрошення, внесення добрив, видалення залишків рослин та інших процедур польової санітарії, зміна графіків посівної та збирання врожаю.
  5. Фізичний та механічний контроль — використання фізичної та механічної методології, забезпечуючи економічний контроль або знижуючи ступінь зараженості та шкоди шкідників (збирання вакуумом, обстеження, виловлювання).
  6. Хімічний контроль — використання синтетичних органічних хімікатів широкого спектру дії (не зустрічаються в природі) або аналогів природних хімічних речовин (піретроїди, регулятори росту комах) або неорганічних хімічних речовин для боротьби зі шкідниками тварин та рослин, включаючи фумігацію, використання покращених хімічних складів пестицидів та перевірених технологій застосування інсектицидів.

Моніторинг та боротьба зі шкідниками може здійснюватися двома способами: індивідуально (Рис. 8), на кожній ділянці (від поля до поля) та на ширшій території, як регіональна програма (Рис. 9). Широка форма контролю, безумовно, є випадком від поля до поля; такий підхід контролює лише невелику частину популяції протягом певного періоду часу. При такому підході неможливо визначити істинну наявність шкідників. Фактична кількість комах повинна містити інформацію про їх міграцію до сусідніх полів або альтернативних диких господарів. Таким чином, доступ дає фермеру обмежені дані; ці дані залежать від сусідніх виробників. За таких обставин виникає потреба в боротьбі зі шкідниками на всій території.

Рис. 8. Графічне зображення інтегрованої боротьби зі шкідниками (ІБШ) від поля до поля. (Шкідник пригнічується нижче економічного порогового рівня в районах, що представляють комерційний інтерес, але часто не на незатребуваних культурах, проміжних господарях, приватних господарствах або на диких господарях). У результаті залишається значна необроблена територія, яка слугує притулком для шкідників, де вони відновлюють втрачену щільність популяції.

Рис. 9. Графічне зображення регіональної боротьби зі шкідниками. (Шкідник пригнічується нижче економічного порогового рівня у всіх районах, включаючи незатребувані культури, проміжних господарів, приватні господарства або диких господарів). Як результат, залишається незначна необроблена територія, де шкідники не можуть відновити втрачену щільність популяції.

Потужною тактикою регіональної боротьби зі шкідниками є метод стерилізації комах (МСК), який було ухвалено за останні десять років як ефективна та економічно вигідна частина програм регіональної боротьби зі шкідниками, спрямованих на вибрану кількість комах-шкідників. Метод стерилізації комах, як такий, є першим, у якому застосовується генетики для контролю популяцій комах, але лише для тих видів шкідників, які розмножуються статевим способом. Метод стерилізації комах можна вважати формою контрацепції, яка здійснюється декількома способами: знищення самців, паразитів та хижаків, які вражають рослини, стійкі сорти та гібриди, переривання копуляції хімічними та біологічними інсектицидами та фізичними заходами контролю.

Масове виловлювання

Завданням масового виловлювання або знищення шкідників є захоплення достатньої кількості комах на оброблюваній ділянці до початку їх розмноження чи пошкодження посівів. Боротьба зі шкідниками за допомогою синтетичного статевого феромону, в поєднанні з масовим виловлюванням, має меншу ймовірність пошкодити природне середовище, порівняно з інсектицидними обробками. Першим етапом є розробка пасток, які виділяють феромон/атрактанти для виловлювання значної кількості комах-мішеней на цільовому полі. Пастки ефективні у виловлюванні комах до того, як вони зможуть спаровуватися або відкладати яйця, протягом усього періоду росту та розмноження шкідників. Крім того, вартість цього виду боротьби зі шкідниками нижча, ніж альтернативних способів боротьби, що застосовуються для комерційної реалізації урожайності/якості. Масове виловлювання дуже важко застосувати у вирощуванні сільськогосподарських культур головним чином через великі площі, які потребують значно більшої організації шляхом проведення досліджень, та проблеми, що виникають з ізоляцією. Існує ряд труднощів у забезпеченні ефективності масового виловлювання з використанням статевих феромонів: (І) для більшості видів шкідників, пастки приваблюють лише самців; (ІІ) бракує високоефективних пасток; (ІІІ) існують проблеми високої щільності популяцій комах та насичення пасток самцями тощо. Кожен із цих методів має свої переваги та недоліки, як ІБШ. Впровадження інтегрованої боротьби зі шкідниками (ІБШ), як екологічного підходу, не викликає сумнівів. Найбільшою проблемою сільського господарства є площа землі. Великі площі дуже важко обмежити, частково через прилеглі території, а частково через фрагментацію земель. Необхідно значно більше підготовки, а також семінарів та практичного бачення впровадження принципів інтегрованої боротьби зі шкідниками.


2160