Новини України ВАР, пальне
«Ліцензійний зашморг», або Чому аграрії проти введення контролю за використанням пального

 

У результаті змін до Податкового кодексу, які набудуть чинності з 1 липня 2019 року, всі підприємства, що зберігають пальне у будь-яких ємностях, мають отримати ліцензію на його зберігання. Ця норма стосується і агровиробників, навіть якщо вони використовують пальне для власних потреб. Як тепер діяти, розповіла заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» з питань податкової політики Ольга Богданова в авторській колонці для The Page.

У результаті змін до Податкового кодексу, які набудуть чинності з 1 липня 2019 року, всі підприємства, що зберігають пальне у будь-яких ємностях, мають отримати ліцензію на його зберігання. Ця норма стосується і агровиробників, навіть якщо вони використовують пальне для власних потреб.

Фіскальна служба не готова до прийому документів

Наразі процес оформлення ліцензій аграріями розпочався. Є певний перелік документів, які необхідно подати до Державної фіскальної служби. Однак ДФС ще не готова приймати ці документи, оскільки є багато питань, що потребують роз’яснень на центральному рівні. Так, наприклад, немає розуміння, яким чином має бути подана Заява на отримання ліцензії – чи по господарству взагалі, чи по кожному окремому місцю зберігання. Наприклад, у господарства є два резервуари і велика бочка. Питання: якщо це господарство не здійснює гуртово-роздрібну торгівлю, чи має воно право отримати одну ліцензію на все господарство за умови, що всі ці місця зберігання знаходяться на одній території з однаковим номером КОАТУУ (Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України)?! Наразі це питання ще залишається відкритим. Інші підприємства скаржаться на те, що приходять подавати документи, але у податковій кажуть, що чогось не вистачає, а чого конкретно – уточнити не можуть.

Проблеми з оформленням пакету документів

Щодо оформлення самих документів. Для отримання ліцензії аграрії мають подати: документи про право власності або право на користування земельною ділянкою, де міститься резервуар; акт вводу в експлуатацію та акт готовності об’єкту; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки. Щодо документації на право власності чи користування землею, то тут більш-менш нормально, здебільшого аграрії ці документи мають. Подання акту вводу в експлуатацію відстрочено до 2022 року, зараз потрібно лише або копії права власності на нерухоме майно, або акт введення в експлуатацію основного засобу.

А от із дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, справді, існує проблема. Видається він органами Держпраці за місцем державної реєстрації господарства на підставі заяви і експертного висновку стану охорони праці і безпеки. І саме ось цей висновок – це і є документ, якого не вистачає майже у більшості аграрних підприємств. Для того, щоб його отримати, потрібно пройти експертизу, яку можуть здійснити виключно акредитовані експортно-технічні організації. Зараз в Україні це коштує від 20 до 30 тисяч грн. Підготовка документів до експертизи займає приблизно місяць. І зрозуміло, що за нинішнього ажіотажу це може бути не один місяць, а два-три. І хоча відстрочено штраф за зберігання пального без ліцензії до кінця грудня 2019, раджу вже зараз займатися цим питанням.

Система електронного адміністрування акцизу є обтяжливою для аграріїв

Однак дане питання не зводиться лише до отримання ліцензій на зберігання пального – воно значно ширше. Я б його ставила так: а яким чином взагалі система електронного адміністрування акцизу вплине на аграрний бізнес? Це питання є більш чутливим і обтяжливим для аграріїв.

Згідно зі статтею 230 податкового кодексу України, для переміщення пального має бути оформлена відповідна Заявка. Вона реєструється онлайн у ДФС у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП). І оскільки з 1 липня буде контролюватись фізичне переміщення пального, то це означає що під контроль не потрапляє виключно пальне, що міститься в баку автомобіля. Будь-яке інше переміщення пального – в бочках, бензовозах, для власних потреб чи ні – має контролюватись.

Тобто нафтотрейдер, який відвантажив пальне агровиробнику, має зареєструвати акцизну накладну. Оскільки реєструється вона онлайн з вказанням коду ЄДРПОУ покупця, то податкова одразу бачить, кому, коли і скільки було завезено пального. І коли покупцю-аграрію потрібно буде зі свого резервуару заправити бензовоз і доставити пальне в поле для техніки, він має реєструвати Заявку на переміщення палива на свій бензовоз. Без неї забороняється переміщення палива. Якщо поліція зупинить бензовоз, вона може перевірити у загальному реєстрі наявність Заявки. Коли встановлено факт переміщення та/або зберігання пального з використанням транспортних засобів, що не зазначені в заявках на переміщення пального транспортними засобами, які не є акцизними складами пересувними, контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають і пальне, і транспортні засоби з вільного обігу. Далі відповідні матеріали подаються до суду для винесення постанови про вилучення їх в дохід держави (конфіскацію). Наголошую, що Заявка на переміщення пального є обов’язковою з липня 2019‑го!

Але чому це питання обтяжливе з точки зору адміністрування? Бо саму Заявку для агровиробника буде заповнити складно. Її форма передбачає три розділи. Перший – це дані про транспортний засіб, яким здійснюється переміщення пального. Тут все, в принципі, зрозуміло. Другий розділ – пункт відвантаження. Тут більш-менш також зрозуміло: вказуємо район, область, де знаходиться резервуар/ємкість з пальним, на який має бути отримана ліцензія.

Але є проблема із третім розділом заявки – пункт розвантаження пального. У нашому випадку це поле або техніка у полі. У цьому розділі має бути вказано ідентифікатор об’єкта оподаткування – це код певного майна: земельної ділянки або трактора, який має бути зареєстрований у ДФС шляхом подачі форми 20-ОПП. Але роз’яснень, що саме там має бути вказано – чи поле, на якому працює 20 комбайнів, чи комбайни з тракторами – немає. Знову ж таки, для того, щоб вказати цей ідентифікатор, земля чи техніка спочатку мають бути зареєстровані у ДФС. Робиться це через форму 20 ОПП. Але полем може бути тисяча чи півтори тисячі паїв. Фактично, 20 ОПП треба подавати на усі ці паї.

Чи покращить все це життя аграріїв? Ні, не покращить. По-перше, це дуже багато процедур, аби просто доставити пальне в поле для його обробки. По-друге, я не розумію, як держава буде все це контролювати. Лад у питаннях зберігання пального, дійсно, має бути наведений. Але за наявності такого переліку документів, який є настільки обтяжливим для аграріїв з точки зору часу і грошей, мабуть, це не та ціна, яку потрібно заплатити. Аграрії обурені і будуть виступати з ініціативами щодо конструктивного врегулювання даного питання. А ми продовжимо роботу щодо скасування згаданої норми про обов’язковість ліцензування на зберігання палива для аграріїв.